КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ: ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

СИКАЛ МАКСИМ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 342.951

КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ: ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент
Чабан Валентин Павлович

Київ – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 4
ВСТУП 5

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ 15
1.1. Стан наукової розробки досліджуваної теми, характеристика наукових джерел 15
1.2. Наукове визначення поняття контролю за діяльністю Державної кримінально-виконавчої служби України 23
1.3. Види контролю за діяльністю Державної кримінально-виконавчої служби України 45
1.4. Узагальнення досвіду зарубіжних країн у здійсненні контролю за діяльністю органів та установ виконання покарань 62
Висновки до 1 розділу 75

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ РЕУЛЮВАННЯ ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ЙОГО УДОСКОНАЛЕННЯ 79
2.1. Нормативно-правові засади здійснення державного контролю за діяльністю Державної кримінально-виконавчої служби України 79
2.2. Нормативно-правове забезпечення недержавного та міжнародного контролю за діяльністю Державної кримінально-виконавчої служби України 97
2.3. Удосконалення нормативно-правого забезпечення контролю за діяльністю Державної кримінально-виконавчої служби України 109
Висновки до 2 розділу 127

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ 130
3.1. Організаційні засади державного контролю за діяльністю Державної кримінально-виконавчої служби України: проблеми та шляхи їх вирішення 130
3.2. Удосконалення організаційних засад недержавного та міжнародного контролю за діяльністю Державної кримінально-виконавчої служби України 167
Висновки до 3 розділу 185

ВИСНОВКИ 188
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 196
ДОДАТКИ 235

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВР України Верховна Рада України
ВНіБ Відділ нагляду і безпеки
ВЦ Виправний центр
ДДУПВП Державний департамент України з питань виконання покарань
ДКВС України Державна кримінально-виконавча служба України
ДПтС України Державна пенітенціарна служба України
ЄКПТ Європейський комітет проти тортур
ЗМІ Засоби масової інформації
КАС України Кодекс адміністративного судочинства України
КВІ Кримінально-виконавча інспекція
КВК України Кримінально-виконавчий кодекс України
КК України Кримінальний кодекс України
КМ України Кабінет Міністрів України
КПК України Кримінально-процесуальний кодекс України
КУпАП Кодекс України про адміністративні правопорушення
МВС України Міністерство внутрішніх справ України
МПВ Місце позбавлення волі
ОВС Органи внутрішніх справ
ОіУВП Органи і установи виконання покарань
ООН Організація Об’єднаних Націй
ПВР Правила внутрішнього розпорядку
СБ України Служба безпеки України
СІЗО Слідчий ізолятор
ТОУ Територіальний орган управління
УВП Установа виконання покарань

ВСТУП

Актуальність теми. На нинішньому етапі розвитку України демократичні перетворення та докорінні зміни у соціально-політичних та інших сферах життя суспільства і держави зумовили необхідність та створили передумови для реформування Державної кримінально-виконавчої служби України з приведенням її у відповідність до міжнародних стандартів, функціонування якої має базуватися виключно на додержанні положень Конституції України та інших нормативно-правових актів, у тому числі і міжнародних, згода на обов’язковість яких надана Українською державою.
Удосконалення контролю за діяльністю ДКВС України з боку публічних інституцій зумовлюється низкою факторів: по-перше, чинне законодавство України у повній мірі не відповідає міжнародним стандартам поводження із засудженими; по-друге, реалії сьогодення свідчать, що не викоренено практику неналежного поводження персоналу ДКВС України з особами, які взяті під варту та відбувають покарання в установах виконання покарань, а скарги засуджених на упереджене ставлення до них з боку персоналу не завжди розглядаються своєчасно та об’єктивно, про що зазначено у Концепції Державної цільової програми реформування ДКВС України на період до 2017 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року № 1511–р.; по-третє, на це вказує Концепція реформування ДКВС України, схвалена Указом Президента України від 25 квітня 2008 року № 401/2008 та Концепція реформування кримінальної юстиції України, затверджена Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008; по-четверте, європейський напрям розвитку держави зумовлює формування як у засуджених, так і у персоналу переконання в тому, що повинно бути забезпечено людське ставлення до них; дотримання належних їм прав і свобод та реалізацію законних інтересів.
Так, згідно з офіційними даними, впродовж 6 місяців 2012 року до ДПтС України надіслано 294 скарги на неправомірні дії персоналу органів і установ ДКВС України; за аналогічний період до органів прокуратури надійшло 176 скарг на неправомірні дії персоналу ДКВС України, з них 29 скарг щодо застосування катувань, іншого жорсткого поводження. Органами прокуратури виявлено ряд порушень закону та винесено документів прокурорського реагування, що були розглянуті: слідчими ізоляторами – 327, у тому числі про додержання законодавства щодо неповнолітніх – 6; арештними домами – 19; виправними центрами – 155; виправними колоніями – 1366; виховними колоніями – 60, кримінально-виконавчими інспекціями – 1163.
Вагомий внесок у розробку теоретико-правових аспектів контролю зробили вчені у галузі адміністративного права, зокрема В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко, О. В. Баклан, Ю. Ю. Басова, Л. В. Борець, С. Г. Братель, І. О. Васильєв, В. М. Гаращук, О. П. Гетьманець, С. Ф. Денисюк, В. Ю. Кобринський, В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко, Д. В. Лученко, В. В. Новіков, П. В. Синицький, Л. П. Сушко, Д. П. Цвігун, В. В. Шемчук, О. С. Шморгун, Х. П. Ярмакі.
Особливої уваги заслуговують праці українських і зарубіжних вчених: Р. В. Алієва, Є. Ю. Бараша, О. Г. Боднарчука, А. О. Галая, С. К. Гречанюка, О. В. Гулак, С. В. Зливка, С. М. Зубарєва, А. П. Мукшименко, В. П. Пєткова, – у яких досліджені окремі організаційно-правові аспекти діяльності органів і установ виконання покарань.
Зазначені вище науковці зробили вагомий внесок у теорію і практику здійснення різних видів контролю, що дозволило зорієнтуватись у визначеній проблемі. Натомість, комплексного дослідження організаційно-правових засад контролю за діяльністю ДКВС України не проводилося.
У зв’язку з цим існує потреба у поглибленому науковому дослідженні питань, що стосуються контролю за діяльністю ДКВС України, у виробленні теоретичних і практичних положень щодо вдосконалення правових та організаційних засад його здійснення. Вищевикладене обумовлює вибір теми дисертаційного дослідження і свідчить про її актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до “Основних напрямів наукових досліджень у сфері виконання кримінальних покарань”, затверджених рішенням Науково-методичної ради при Державному департаменті України з питань виконання покарань від 17 лютого 2006 року (протокол № 1).
Обраний напрям дослідження відповідає основним положенням Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008, Концепції реформування ДКВС України, схваленої Указом Президента України від 25 квітня 2008 року № 401/2008, Концепції Державної цільової програми реформування ДКВС України на період до 2017 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року № 1511-р.
Тема дисертації затверджена Вченою Радою Київського національного університету внутрішніх справ від 27 січня 2009 року (протокол № 1) та розглянута й схвалена у 2009 р. відділенням державно-правових наук і міжнародного права Академії правових наук України (п. 703).
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі досягнень юридичної науки, узагальнення правозастосовної діяльності відповідних органів по здійсненню контролю, аналізу вітчизняного і зарубіжного законодавства визначити проблемні питання правового й організаційного забезпечення контролю за діяльністю ДКВС України та шляхи їх вирішення, а також розробити і надати науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення національного законодавства.
Для досягнення цієї мети було поставлено наступні задачі:
– визначити рівень наукової розробленості досліджуваної теми, проаналізувати наявні наукові джерела в означеній сфері;
– сформулювати поняття контролю за діяльністю ДКВС України через аналіз наукових підходів до загального поняття контролю та провести його розмежування з наглядом;
– визначити види контролю за діяльністю ДКВС України;
– проаналізувати досвід зарубіжних держав у здійсненні контролю за діяльністю органів і УВП;
– дослідити сучасний стан нормативно-правового забезпечення контролю за діяльністю ДКВС України;
– визначити коло суб’єктів здійснення контролю, а також об’єкт та предмет контролю за діяльністю ДКВС України;
– сформулювати мету контролю за діяльністю ДКВС України та визначити принципи і напрями контролю за даною діяльністю;
– дослідити стадії контролю за діяльністю ДКВС України, а також форми і методи його здійснення;
– розробити пропозиції з удосконалення чинного законодавства України, зокрема запропонувати внесення змін і доповнень до Кодексу адміністративного судочинства України, Кримінально-виконавчого кодексу України, а також ряду інших нормативно-правових актів, що визначають порядок організації і здійснення контролю за діяльністю ДКВС України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час організації та здійснення контролю за діяльністю ДКВС України.
Предметом дослідження є правові та організаційні засади контролю за діяльністю ДКВС України.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить сукупність загальнонаукових і спеціальних методів та прийомів наукового пізнання.
Діалектичний метод надав можливість дослідити та обґрунтувати основні поняття, що використовуються у дисертації, а також розглянути правові явища у контексті їх взаємозв’язку (підрозділи 1.1–1.4, 2.1–2.3, 3.1, 3.2). Формально-юридичний метод забезпечив дослідження положень нормативно-правових актів, що визначають правові та організаційні засади здійснення контролю за діяльністю ДКВС України (підрозділи 2.1–2.3, 3.1, 3.2). Порівняльно-правовий метод дозволив співставити досвід зарубіжних країн у здійсненні контролю за діяльністю пенітенціарних закладів і його нормативно-правове забезпечення (підрозділ 1.4). Системно-функціональний метод дав можливість розкрити теоретико-правові та практичні положення організації здійснення різних видів контролю за діяльністю ДКВС України (підрозділи 1.1, 1.3, 2.1–2.3, 3.1, 3.2). Конкретно-соціологічний метод застосовувався для проведення анкетування персоналу ДКВС України (підрозділи 1.3, 3.1, 3.2). Статистичний метод дозволив систематизувати й обробити кількісні характеристики емпіричної бази (підрозділи 1.3, 3.1, 3.2). Методи граматичного розгляду та тлумачення правових норм забезпечили виявлення прогалин у діючих нормативно-правових актах, що визначають порядок організації і здійснення контролю за діяльністю ДКВС України та надали можливість сформулювати пропозиції з їх удосконалення (підрозділи 1.2, 2.1–2.3). Під час дослідження були застосовані й інші методи наукового пізнання.
Емпіричну основу дослідження склали статистичні дані Державної пенітенціарної служби України за 2007–2012 роки; рішення судів з вирішення 82 адміністративних справ щодо оскарження дій персоналу ДКВС України за 2007–2012 роки; узагальнені дані анкетування 362 осіб атестованого середнього та старшого начальницького складу ДПтС України, що проводилось протягом 2008–2011 років у відповідності до проблеми предмету дослідження, його мети та задач, а також власний досвід роботи дисертанта у ДКВС України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній правовій науці комплексним монографічним дослідженням, що присвячене правовим і організаційним засадам здійснення контролю за діяльністю ДКВС України. Проведене дослідження внутрішньодержавного (національного) та міжнародного контролю за діяльністю ДКВС України та вивчення їх результативності надало можливість дисертанту сформулювати та аргументувати основні положення, що відображають новизну дослідження, зокрема:
вперше:
– проведено комплексне дослідження контролю за діяльністю ДКВС України з позиції адміністративного права, що надало можливість сформулювати визначення поняття контролю за діяльністю ДКВС України – це діяльність національних (внутрішньодержавних) та міжнародних інституцій, яка полягає у зборі та вивченні інформації про функціонування відповідного суб’єкта ДКВС України з наступним порівнянням отриманої інформації з встановленими вимогами і стандартами, яким повинна відповідати діяльність даного суб’єкта та визначенням допущених відхилень у разі їх наявності, з обов’язковим встановленням причинно-наслідкових зв’язків між діями або бездіяльністю і виявленими недоліками, завершенням чого має бути ознайомлення з результатами та висновками, надання корисних рекомендацій, а у разі необхідності й надання практичної допомоги з усунення виявлених недоліків;
– на основі узагальнення досвіду розвинених європейських країн, а саме Франції та Польщі, обґрунтовано необхідність запровадження інституту пенітенціарних суддів з метою здійснення належного судового контролю за діяльністю органів і установ ДКВС України при виконанні кримінальних покарань, зокрема за дотриманням прав людини і громадянина, а також за законністю при накладенні дисциплінарних стягнень як на засуджених, так і на персонал;
– запропоновано внесення змін та доповнень до: КАС України – ст.ст. 181–1, 181–2; КВК України – ст.ст. 22–25; ст. 21 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”; Закону України “Про попереднє ув’язнення” – ст.ст. 22–25; ст. 40 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”; ч. 2 ст. 38 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”; ч. 2 ст. 31 Закону України “Про інформацію”; п.п. 3, 13 “Положення про спостережні комісії”;
– встановлено кореляційні зв’язки між контролем за діяльністю ДКВС України і допущенням недоліків персоналом даної служби у професійній діяльності;

удосконалено:
– класифікацію контролю за діяльністю ДКВС України, зокрема визначено його види: внутрішньодержавний (національний) та міжнародний;
– наукові підходи до визначення основних напрямів контролю за діяльністю ДКВС України, що зумовлені специфікою її функціонування;
дістали подальшого розвитку:
– обґрунтування доцільності закріплення принципів діяльності ДКВС України: прозорості, відкритості, гласності у ст. 2 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” з метою створення умов для здійснення дієвого контролю за діяльністю ДКВС України;
– аргументи про необхідність прийняття закону України “Про основні засади контролю за діяльністю органів публічної влади”;
– методи контролю за діяльністю ДКВС України, зокрема: 1) методи збору інформації, до яких автор відносить: а) опитування персоналу, осіб, які відбувають кримінальні покарання або утримуються в слідчих ізоляторах, їх родичів та осіб, які взаємодіють з органами і установами ДКВС України; б) документальний метод: опрацювання статистичних та інших документів за звітній період; вивчення матеріалів засобів масової інформації; аналіз інформації, розміщеної на інтернет-ресурсах; вивчення фактів, що викладені у зверненнях персоналу ДКВС України, засуджених, їх родичів та інших осіб; в) метод наочного сприйняття зовнішнього виразу результатів діяльності підконтрольного суб’єкта; 2) метод порівняння; 3) метод причинно-наслідкового аналізу.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані та викладені положення, висновки і пропозиції мають загальнотеоретичне значення для науки адміністративного права та є важливими для практичної діяльності публічних інституцій по здійсненню контролю за діяльністю ДКВС України і можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері – для проведення подальших наукових досліджень питань контролю за діяльністю ДКВС України (акт впровадження Інституту кримінально-виконавчої служби № 197/1–33 від 05 червня 2012 року);
– у правотворчій діяльності – для удосконалення нормативно-правових актів, що регулюють діяльність ДКВС України (лист ДДУПВП № 3/3/1–1695 Ср. від 22 березня 2010 року);
– у правозастосовній діяльності – при організації та здійсненні контролю за діяльністю органів і установ виконання покарань (акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність Управління ДПтС України в Чернігівській області від 05 червня 2012 року);
– у навчальному процесі – при викладанні навчальних дисциплін: “Адміністративне право”, “Судові та правоохоронні органи”, “Кримінально-виконавче право”, “Взаємодія органів і установ виконання покарань з державними інституціями” (акт впровадження у навчальний процес Чернігівського юридичного коледжу ДДУПВП № 1/560 від 15 березня 2010 року); при викладанні модулів правової та фахової компетенції у Білоцерківському училищі професійної підготовки персоналу ДКВС України (акт впровадження у навчальний процес від 1 червня 2010 року).
Особистий внесок здобувача. Дисертація “Контроль за діяльністю Державної кримінально-виконавчої служби України: правові та організаційні засади” є завершеною, самостійною кваліфікаційною науковою працею, а використані у дисертації джерела подаються з обов’язковим посиланням на них. Сформульовані та викладені у дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції ґрунтуються на практичному досвіді роботи в УВП, особистих дослідженнях, аналізі та критичному осмисленні наукових праць, положень чинного законодавства України та іноземних держав, узагальненні практики застосування нормативно-правових актів. У дослідженні не використовувались ідеї співавторів опублікованих колективних праць, а особистий внесок у цих працях пропорційний кількості співавторів.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації оприлюднені:
– на міжнародних науково-практичних конференціях: “Актуальні питання юридичної науки” (м. Тернопіль, 30 вересня 2008 року); “Захист прав людини як основа гуманізації суспільства” (м. Чернігів, 10 квітня 2009 року); “Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку” (м. Суми, 15–16 травня 2010 року); “Сучасне та майбутнє в тенденціях підготовки студентів вищих навчальних закладів” (м. Чернігів, 3 червня 2010 року); “Актуальні проблеми формування громадянського суспільства” (м. Черкаси, 30 вересня – 1 жовтня 2010 року); “Розвиток систем і технологій підготовки керівних кадрів для органів державної влади” (м. Київ, 29 жовтня 2010 року); “Україна між минулим і майбутнім: історико-правові та соціально-економічні аспекти розвитку країни” (м. Чернігів, 8 червня 2011 року); “Ступенева професійна освіта у вітчизняному та європейському освітньому просторі” (м. Чернігів, 7 червня 2012 року);
– на міжвузівських науково-практичних конференціях: “Историко-правовые и социально-экономические аспекты развития общества” (м. Чернігів, 15 квітня 2009 року);
– на науково-практичних семінарах: “Адміністративне право в сучасному вимірі” (м. Київ, 2 червня 2010 року).
Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження відображено у п’ятнадцяти публікаціях, з яких чотири наукові статті, що опубліковані в юридичних фахових наукових виданнях, десять тез у збірниках науково-практичних конференцій та одному навчальному посібнику “Діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України: адміністративно-правовий аспект” (рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (Лист № 1/11–11810.1 від 22.12.2010 р.)) (Київ, 2011 р. (у співавторстві; особистий внесок – 15 %, зокрема у третьому розділі “Організаційно-правові засади здійснення контролю за діяльністю органів та установ виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України”, що є результатом самостійної роботи автора)).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (331 найменування на 39 сторінках), 13 додатків на 25 сторінках. Загальний обсяг роботи становить 259 сторінок, обсяг основного тексту – 195 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

За результатами проведеного дослідження правових та організаційних засад здійснення контролю за діяльністю ДКВС України вважаємо за необхідне сформулювати висновки та пропозиції.
1. Проведене нами дослідження стану наукової розробки проблем контролю за діяльністю ДКВС України надало можливість констатувати, що велика кількість наукових досліджень проблем різних видів контролю все ж таки залишає недостатньо дослідженими проблеми контролю за діяльністю ДКВС України, які на сьогоднішній день мають місце, а на деякі із них систематично вказують конвенційні органи, відображаючи це у відповідних рекомендаціях. Зважаючи на те, що значна кількість досліджень контролю не осягнула правові та організаційні засади контролю за діяльністю ДКВС України, то це свідчить лише про низький стан наукової розробки даної проблеми.
2. За результатами аналізу наукових підходів вчених до загального поняття “контроль” та враховуючи специфіку діяльності органів і установ виконання покарань визначено поняття контролю за діяльністю ДКВС України – це діяльність національних (внутрішньодержавних) та міжнародних інституцій, яка полягає у зборі та вивченні інформації про функціонування відповідного суб’єкта ДКВС України з наступним порівнянням отриманої інформації з встановленими вимогами і стандартами, яким повинна відповідати діяльність даного суб’єкта та визначенням допущених відхилень у разі їх наявності, з обов’язковим встановленням причинно-наслідкових зв’язків між діями або бездіяльністю і виявленими недоліками, завершенням чого має бути ознайомлення з результатами та висновками, надання корисних рекомендацій, а у разі необхідності й надання практичної допомоги по усуненню виявлених недоліків.
3. Для класифікації контролю за діяльністю ДКВС України дисертант використовує критерій, в основі якого закладено належність суб’єкта контролю до окремої держави. У свою чергу для класифікації внутрішньодержавного (національного) контролю автор пропонує використовувати критерій, в основі якого закладено належність суб’єкта контролю до апарату держави.
Автор пропонує розрізняти міжнародний неурядовий контроль та міжнародний міжурядовий (міждержавний) контроль.
4. Негативний вплив внутрівідомчого контролю на діяльність органів і УВП відображається саме у відволіканні від основної роботи співробітників даних органів і установ, про що свідчать і результати анкетувань, а саме, 45,3 % опитаних впевнені, що внутрівідомчий контроль відволікає від основної роботи, 23,2 % схиляються до думки, що скоріше відволікає, ніж не відволікає, і лише 18,2 % респондентів не вважають, що контролю відволікає, а 13,3 % надали відповідь, що скоріше не відволікає контроль від основної діяльності, ніж відволікає. Такий стан справ зумовлено тим, що співробітник на протязі усього часу здійснення перевірки перебуває разом із особою, яка здійснює перевірку, надає йому необхідні документи та дає відповіді на поставленні запитання, поряд із цим, спільно здійснюють обхід території УВП та ін. Все це займає чимало часу, а у результаті, зменшуються час на виконання співробітником власних функціональних обов’язків у визначеному органі чи УВП за місцем проходження служби, що неминуче негативно відображається на результатах діяльності як даного співробітника чи відділу де він працює, так і усієї УВП. А тому, потрібно внести відповідні зміни до відомчих нормативно-правових актів, які б під час здійснення перевірки максимально обмежували відволікання персоналу органів і УВП, а також слідчих ізоляторів від виконання ними їх власних обов’язків.
5. Вивчення досвіду зарубіжних країн у здійсненні контролю за діяльністю пенітенціарних закладів надало можливість зробити висновок, що наявність у судових системах багатьох зарубіжних країн пенітенціарних судів або пенітенціарних суддів позитивно впливає на ефективність судового контролю за діяльністю органів і УВП у відповідних державах.
У зв’язку із цим автор пропонує доповнити статтю 21 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” частиною 6, яка повинна мати такий зміст: “З числа суддів місцевого загального суду обираються пенітенціарні судді (суддя), які здійснюють повноваження з судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб, які відбувають кримінальні покарання, або утримуються у місцях попереднього ув’язнення. Кількість пентітенціарних суддів визначається окремо для кожного суду зборами суддів цього суду”.
6. Дослідивши положення КАС України автор прийшов до висновку, що означений кодифікований акт не містить відповідної статті, яка б визначала особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності ДКВС України, при цьому дисертантом наголошується, що існує практика звернення засуджених з адміністративними позовами до адміністративних судів, так як останні вважають, що були порушені їх права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин під час відбування покарання, а тому пропонується доповнити означений кодифікований нормативно-правовий акт статтею 181–1 “Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності ДКВС України.”.
7. Здобувач дійшов висновку, що вирішити проблему з доставленням засуджених до суду для участі у судовому засіданні з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності ДКВС України частково можливо шляхом внесення до КАС України відповідних доповнень, що визначали б можливість проведення процесуальних дій у режимі відео конференції під час судового провадження, а тому пропонується доповнити означений кодифікований акт ст. 181–2 з назвою “Проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового провадження”.
8. Дисертантом пропонується передбачений у статті 2 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” принцип – “відкритість для демократичного цивільного контролю” переформулювати наступним чином – “прозорість, відкритість та гласність діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України”.
9. Зроблено висновок, що варто прибрати як із назви глави, так із назви ст. 25 КВК України формулювання – “участь громадськості у виправленні і ресоціалізації засуджених” і, відповідно, частину 1 ст. 25 КВК України скасувати, та доповнити першу главу відповідною статтею 6–1 “Участь громадськості у виправленні і ресоціалізації засуджених”.
10. Автором пропонується доповнити главу 4 КВК України необхідними статтями, які б передбачили внутрішньодержавний (національний) та міжнародний контроль. Так, статтю 22 КВК України варто сформулювати “Національний (внутрішньодержавний) контроль за виконанням покарань”, а у частині першій даної статті повинно бути відображено, що “за діяльністю органів і установ виконання покарань державний контроль здійснюють такі суб’єкти: Президент України, Адміністрація Президента України; Верховна Рада України (парламент), народні депутати України; органи виконавчої влади; судові органи; органи прокуратури, Рахункова палата, Служба безпеки України.”. Частина ж 2 цієї статті повинна бути викладена так: “Суб’єктами недержавного контролю за діяльністю органів і установ виконання покарань є: органи місцевого самоврядування; об’єднання громадян та громадяни особисто; засоби масової інформації”.
Стаття 23 КВК України повинна мати назву “Міжнародний контроль за виконанням покарань” та мати такий зміст: “За діяльністю органів і установ виконання покарань міжнародний контроль здійснюють: неурядові (недержавні) організації; міжурядові (міждержавні) організації”.
Статтю ж 24 КВК України варто сформулювати “Повноваження щодо здійснення контролю”, а статтю 25 – “Відповідальність суб’єктів контролю та оскарження їх рішень”.
11. Дисертантом наголошено на необхідність удосконалення правового регулювання відповідальності засобів масової інформації за висвітлення недостовірної інформації, оскільки це негативно відображається на авторитеті ДКВС України. Так, результати проведеного анкетування персоналу ДКВС України свідчать, що лише 6,6 % опитаних притримуються думки, що ЗМІ висвітлюють дійсну інформацію про діяльність ДКВС України, 9,4 % стверджують, що скоріше висвітлюють дійсну інформацію, ніж навпаки, і аж 34,8 % схиляються до того, що засоби масової інформації висвітлюють скоріше недійсну інформацію, ніж дійсну, а 49,2 % взагалі переконані, що засоби масової інформації висвітлюють недійсну інформацію про діяльність ДКВС України. Варто звернути увагу, що суб’єкти владних повноважень не вправі вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди, а тому продовжується практика висвітлення недостовірної інформації про діяльність ДКВС України. У зв’язку з чим пропонується внести зміни та доповнення до частини другої статті 31 Закону України “Про інформацію” та викласти її у такій редакції: “Суб’єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку спростування недостовірної інформації про себе, а також вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди”.
12. Автором визначено суб’єктів, які здійснюють державний контроль за діяльністю ДКВС України: 1) Президент України; 2) Уповноважений Президента України з прав дитини; 3) Адміністрація Президента України; 4) ВР України (парламент); 5) народні депутати України; 6) Уповноважений ВР України з прав людини; 7) комітети та підкомітети ВРУ; 8) Рахункова палата; 9) тимчасові слідчі комісії ВРУ; 10) судові органи; 11) КМ України; 9) Прем’єр-міністр України; 12) Міністр юстиції України; 13) міністри; 14) ДПтС України та його територіальні органи управління; 15) органи прокуратури України; 16) СБ України; 17) інші суб’єкти контролю. До суб’єктів національного недержавного контролю дисертант відносить: 1) органи місцевого самоврядування; 2) громадськість, тобто як громадян особисто, так і громадські об’єднання; 3) недержавні ЗМІ.
Суб’єктами міжнародного контролю за діяльністю ДКВС України автор відзначає: 1) міжнародні громадські організації, зокрема міжнародний фонд “Відродження” та ін.; 2) міжурядові (міждержавні) інституції, зокрема, Європейський комітет проти тортур, Комісар Ради Європи з прав людини, Моніторинговий комітет Парламентської Асамблеї Ради Європи, Європейський суд з прав людини, Рада ООН з прав людини, Комітет ООН з прав людини.
13. Узагальнення поглядів адміністративістів на об’єкт контролю надало підстави стверджувати, що об’єктом контролю за діяльністю ДКВС України є саме діяльність ДКВС України загалом, та її структурних одиниць зокрема, натомість предметом контролю за діяльністю ДКВС України буде саме інформація про діяльність ДКВС України.
14. Здобувач відзначає, що метою державного контролю за діяльністю ДКВС України є встановлення дійсної відповідності діяльності підконтрольного суб’єкта встановленим нормам, приписам, вказівкам та рекомендаціям, а також запобігання й усунення порушень з наданням практичної допомоги та перспективних рекомендацій щодо покращення ефективного функціонування даного суб’єкта.
Що ж до мети недержавного та міжнародного контролю, то тут дисертант стверджує, що на відміну від державного контролю, даним видам контролю притаманна кінцева мета, яка полягає, у першу чергу, не у підвищенні ефективності функціонування підконтрольного суб’єкту, а виражається у забезпеченні дотримання прав і законних інтересів засуджених.
15. Дисертантом визначено та проаналізовано стадії контролю, до яких віднесено: підготовчу, робочу та заключну стадії.
Початком підготовчої стадії є прийняття державно-управлінського рішення щодо організації та здійснення контролю у відповідності до вимог діючих нормативно-правових актів. Метою підготовчої стадії є здійснення комплексу організаційних заходів по створенню необхідних умов для забезпечення ефективної реалізації робочої стадії контролю.
Мета підготовчої стадії зумовлює висвітлення завдань даної стадії, якими є: 1) прийняття державно-управлінського рішення – правового акту; 2) визначення кола виконавців даного правового акту; 3) доведення правового акту до кола зацікавлених осіб, у першу чергу – його виконавців; 3) складання та затвердження плану здійснення заходів контролю, а також приписів та завдань; 4) вирішення питань ресурсного та документаційного забезпечення діяльності осіб, які будуть здійснювати контроль.
Основною є робоча стадія державного контролю, яка полягає у: 1) зборі інформації зі статистичних та інших даних за звітний період, від персоналу та від осіб, які відбувають покарання, а також шляхом особистого сприймання стану справ у підконтрольного суб’єкта; 2) порівняння отриманої інформації з встановленими вимогами, стандартами, яким повинна відповідати діяльність підконтрольного суб’єкта та визначення допустимих відхилень; 3) отримання пояснень від конкретних осіб, які відповідають за певний напрямок діяльності, яка піддана контролю; 4) аналіз та оцінка отриманих даних, а також встановлення причинно-наслідкового зв’язку між діями або бездіяльністю підконтрольного суб’єкта і виявленими недоліками; 5) при відсутності причинно-наслідкового зв’язку між діями або бездіяльністю і виявленими недоліками, встановлюються незалежні від діяльності підконтрольного суб’єкта причини та умови допущення відхилень, наприклад, недоліки в організації роботи щодо підбору кадрів на посади рядового і начальницького складу прямо залежні як від низького розміру грошового утримання, так і від неналежного соціального захисту.
Заключна стадія, на думку дисертанта охоплює: 1) складання відповідного документу, наприклад, при перевірці УВП суб’єктом внутрівідомчого контролю, то особа, яка здійснювала перевірку складає рапорт на ім’я начальника територіального органу управління із зазначенням виявлених недоліків у діяльності підконтрольного суб’єкта та пропозицій щодо усунення та недопущення відповідних недоліків у майбутньому, або, наприклад, при проведенні ревізії співробітники державної контрольно-ревізійної служби складають акт у відповідності до Закону України “Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні”; 2) зазначення виявлених відхилень у відповідних журналах, наприклад, журнал інспекторських перевірок; 3) ознайомлення відповідальних осіб підконтрольного суб’єкта з результатами перевірки, які відображені у відповідних документах, наприклад, ознайомлення з рапортом особи, яка здійснювала перевірку начальника установи, про що останній ставить свій підпис; 4) у разі необхідності застосування заходів впливу, а саме, посадова особа складає або видає відповідний документ, наприклад, начальник територіального органу управління видає наказ про покарання винних осіб, у якому повинні продублюватися виявлені недоліки та бути зазначені заходи впливу; 5) у разі потреби забезпечується надання практичної допомоги для усунення недоліків.
16. У результаті дослідження дисертант виділяє наступні найпоширеніші та дієві форми державного контролю за діяльністю ДКВС України: перевірка, яка має власні види: цільові (спеціальні) перевірки, планові перевірки, раптові перевірки; відвідування; аудит; ревізія; звітність та ін. Натомість, найбільш дієвою формою недержавного та міжнародного контролю автор відзначає відвідування.
17. До методів контролю за діяльністю ДКВС України дисертант відносить: 1) методи збору інформації (опитування: бесіда, анкетування та інтерв’ю; документальний метод; метод наочного сприйняття зовнішнього виразу результатів діяльності підконтрольного суб’єкта); 2) метод порівняння; 3) метод причинно-наслідкового аналізу. Дослідження даних методів надало можливість автору зробити висновок, що метод причинно-наслідкового аналізу забезпечує виявлення причин та умов допущених відхилень, а тому його бажано використовувати для встановлення незалежних від діяльності підконтрольного суб’єкта причин та умов допущених відхилень.
18. Дисертант дійшов висновку, що контроль повинен здійснюватись у такій мірі і таким чином, щоб він негативно не впливав на діяльність підконтрольного суб’єкта. Відхилення у бік зменшення, або збільшення від такої міри впливає на збільшення кількості допущених персоналом ОіУВП недоліків, а таке збільшення недоліків відображається на активізації контрольної діяльності, тобто є наявні кореляційні зв’язки між контролем за діяльністю ОіУВП і допущенням недоліків персоналом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Б. Виконавча влада і державний контроль [Текст] / В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко ; ред. М. С. Лопата ; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Робоча група з реформування центральних органів виконавчої влади. – К. : 1999. – 47 с.
2. Адміністративна процедура та контроль за діяльністю адміністративних органів в Угорщині, Польщі, Болгарії, Естонії та Албанії [Текст] / Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України, Центр дослідж. адм. реформи; Пер.з фр. Л. А. Пашко, Л. А. Хомічак. – К. : Вид-во УАДУ, 1999. – 233 с.
3. Адміністративне право [Текст] : навч. посіб. / О. І. Остапенко [та ін.] ; Мін-во освіти і науки України, Львів. держ. ун-т внутр. справ. – К. : Правова єдність, 2008. – 536 с.
4. Адміністративне право України [Текст] : навч. посіб. / В. К. Шкарупа [та ін] ; заг. ред. Т. О. Коломоєць, Г. Ю. Гулєвської. – К. : Істина, 2007. – 216 с.
5. Адміністративне право України. Академічний курс [Текст] : підруч. у 2 т. Т. 1. Заг. ч. / НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького ; редкол. : В. Б. Авер’янов (голова) [та ін.] – К. : Юрид. думка, 2007. – 592 с.
6. Адміністративне право України : підруч. для студ. юрид. спец. вищих навч. закл. / Ю. П. Битяк [та ін.] ; ред. Ю. П. Битяк ; Нац. юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 544 с.
7. Алехин А. П. Административное право Российской Федерации [Текст] : учеб. / А. П. Алехин, А. А. Кармолицкий, Ю. М. Козлов – М. : Зерцало-М. 2003. – 608 с.
8. Аналіз проблем запровадження громадського моніторингу в установах Державного департаменту України з питань виконання покарань [Текст] : посіб. / [укл. І. В. Іваньков]. – К. : КІМ, 2007. – 536 с.
9. Андрийко О. Ф. Контроль в демократическом государстве: проблемы и тенденции [Текст] / О. Ф. Андрийко ; НАН Украины, Ин-т государства и права им. В. М. Корецкого. – К. : Наукова думка, 1994. – 115 с.
10. Андрійко О. Ф. Державний контроль: теорія і практика [Текст] : наук. доп. / НАН України; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. Відділ проблем державного управління і адміністративного права / ред. М. С. Лопата – К., 1999. – 23 с.
11. Андрійко О. Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади [Текст] : дис. … д-ра юрид. наук : спец. 12.00.07 / Андрійко Ольга Федорівна. – К., 1999. – 378 с.
12. Андрійко О. Ф. Державний контроль в Україні: організаційно-правові засади [Текст] / О. Ф. Андрійко ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К. : Наукова думка, 2004. – 300 с.
13. Андрущенко І. Г. Державний контроль діяльності учасників фондового ринку України (організаційно-правовий аспект) [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Андрущенко Ігор Григорович. – К., 2004. – 220 с.
14. Апаров А. М. Правове забезпечення фінансового контролю діяльності органів влади [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Апаров Андрій Миколайович. – Запоріжжя, – 2009. – 210 с.
15. Баклан О. В. Контрольно-наглядова діяльність та адміністративний примус в сфері охорони праці (на матеріалах підрозділів державного нагляду за охороною праці Головного штабу МВС України) [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Баклан Олег Володимирович. – К., 2002. – 239 с.
16. Барабаш Ю. Г. Парламентський контроль в Україні: проблеми теорії та практики [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Барабаш Юрій Григорович. – Х., 2004. – 205 с.
17. Бараш Є. Ю. Організаційно-правові засади діяльності установ виконання покарань [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Бараш Євген Юхимович. – Х., 2006. – 189 с.
18. Басова Ю. Ю. Контрольно-наглядова діяльність міліції громадської безпеки [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Басова Юлія Юріївна. – Кіровоград, 2006. – 208 с.
19. Бахрах Д. Н. Административное право [Текст] : учеб. для вузов. / Д. Н. Бахрах, Б. В. Российский, Ю. Н. Старилов – 3-е изд., пересмотр. и доп. – М. : Норма, 2008. – 816 с.
20. Билінін Я. В. Правове регулювання фінансового контролю в сфері міжбюджетних відносин [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Билінін Ярослав Володимирович. – Донецьк, 2007. – 219 с.
21. Богатирьов І. Г. Кримінально-виконавче право України [Текст] : підруч. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців “Правова єдність”, 2008. – 352 с.
22. Богатирьов І. Г. Теорія і практика виконання покарань, не пов’язаних із позбавленням волі [Текст] : моногр. – К. : Атіка, 2005. – 312 с.
23. Боднарчук О. Г. Кадрове забезпечення діяльності пенітенціарної системи в Україні: адміністративно-правовий аспект [Текст] : дис. ... канд. наук : 12.00.07 / Боднарчук Олег Григорович. – Ірпінь, 2009. – 300 с.
24. Борець Л. В. Правове регулювання відомчого фінансового контролю в системі МВС України [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Борець Лариса Василівна. – К., 2004. – 217 с.
25. Бородин С. С. Административное право. Общая и Особенная часть: курс лекций [Текст] / С. С. Бородин, С. С. Громыко. – ГУАП. СПб., 2007. – 432 с.
26. Братель С. Г. Громадський контроль за діяльністю міліції [Текст] : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / Братель Сергій Григорович. – К., 2007. – 269 с.
27. Бринцев В. Прокурорський нагляд у системі контрольної влади: конституційні засади та проблеми здійснення в Україні [Текст] / В. Бринцев // Право України. – 2008. – № 11. – С. 87–91.
28. Бурков А. Л. Акты судебного нормоконтроля как источник административного права [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.14 / Бурков Антон Леонидович. – Тюмень, 2005. – 200 c.
29. Васильєв І. О. Контрольна діяльність штабів органів внутрішніх справ [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Васильєв Ігор Олександрович. – Д., 2010. – 253 с.
30. Ведєрніков Ю. А. Адміністративне право України [Текст] : навч. посіб. / Ю.А. Ведєрніков, В. К. Шкарупа – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 336 с.
31. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та CD) [Текст] / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К., Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2007. – 1736 с.
32. Виконавча влада і адміністративне право [Текст] / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Видавничий Дім “Ін-Юре”, 2002. – 668 с.
33. Вітвіцький С. С. Державний контроль у сфері ліцензійної діяльності [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Вітвіцький Сергій Сергійович. – Х., 2004. – 178 с.
34. Волкова Л. Английский опыт общественного контроля тюрем [Текст] / Любовь Волкова // Вестник “В защиту прав заключенных”. – 2009. – № 5–6. – С. 23–24.
35. Волкова Л. Общественный контроль в местах заключения [Текст] / Л. Волкова, А. Прибылов. – М. : Московская Хельсинкская Группа, 2004. – 90 с.
36. Галай А. О. Організаційно-правові засади формування та функціонування персоналу установ виконання покарання [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Галай Андрій Олександрович. – Ірпінь, 2003. – 229 с.
37. Галанина Л. А. Организационно-правовое обеспечение контроля за исполнением нормативно-правовых актов в субъектах Российской Федерации [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.14 / Галанина Людмила Александровна. – Москва, 2001. – 184 c.
38. Галімшина Г. В. Державний контроль на автомобільному транспорті в Україні [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Галімшина Ганна В’ячеславівна. – Д., 2010. – 245 с.
39. Гаращук В. М. Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду у державному управлінні [Текст] : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.07 / Гаращук Володимир Миколайович. – Х., 2003. – 412 с.
40. Гаруст Ю. В. Правове забезпечення контрольної діяльності податкових органів України [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Гаруст Юрій Віталійович. – Х., 2007. – 184 с.
41. Гель А. П. Кримінально-виконавче право України [Текст] : навч. посіб. / А. П. Гель, Г. М. Семаков, І. С. Яковець ; за ред. А. Х. Степанюка. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 624 с.
42. Гель А. П. Функції спостережної комісії як суб’єкта громадського контролю за дотриманням прав засуджених: питання правової регламентації [Текст] / А. П. Гель // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 8. – С. 116–121.
43. Георгіца А. З. Парламентарна форма правління: особливості та видові ознаки [Текст] / А. З. Георгіца // Право України. – 2009. – № 10. – С. 67–71.
44. Гетманець О. П. Правове регулювання бюджетного контролю в Україні [Текст] : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07 / Гетманець Ольга Петрівна. – Х., 2009. – 470 с.
45. Глазунова Н. И. Государственное (административное) управление [Текст] : учеб. / Н. И. Глазунова – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. – 560 с.
46. Голосніченко І. П. Адміністративне право України: основні поняття [Текст] : навч. посіб. / І. П. Голосніченко, М. Ф. Стахурський, Н. І. Золотарьова ; за заг. ред. І. П. Голосніченка. – К. : ГАН, 2005. – 232 с.
47. Горшенев В. М. Контроль как правовая форма деятельности [Текст] / В. М. Горшенев, И. Б. Шахов. – М. : Юрид. лит., 1987. – 176 с.
48. Господарський Кодекс України від 16 січ. 2003 р. № 436-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=436-15&p=1310641176744547. – Заголовок з екрана.
49. Гречанюк С. К. Організаційно-правові засади взаємодії кримінально-виконавчих установ з державними органами та недержавними організаціями [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Гречанюк Сергій Костянтинович. – Ірпінь, 2006. – 226 c.
50. Гречанюк С. К. Взаємодія Державної кримінально-виконавчої служби України з публічними інституціями [Текст] : моногр. / С. К. Гречанюк. – Ірпінь: Нац. ун-т держ. податкової служби України, 2011. – 400 с.
51. Губіна Г. Л. Правове регулювання державного фінансового контролю за діяльністю з морського страхування (фінансово-правовий аспект) [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Губіна Ганна Леонідівна. – Х., 2010. – 226 с.
52. Гулак О. В. Організаційно-правові засади діяльності підприємств кримінально-виконавчих установ відкритого типу [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Гулак Олена Василівна. – К., 2008. – 252 с.
53. Давыдова И. А. Судебный контроль за исполнением уголовных наказаний [Текст] : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Давыдова Ирина Александровна. – Рязань, 2005. – 249 с.
54. Денисюк С. Ф. Громадський контроль за правоохоронною діяльністю в Україні: адміністративно-правові засади [Текст] : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07 / Денисюк Станіслав Федорович. – Д., 2010. – 393 с.
55. Дереконь В. М. Аудит як форма фінансового контролю та складова адміністративно-правової інфраструктури детінізації економічних відносин в Україні [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Дереконь Володимир Миколайович. – Ірпінь, 2007. – 261 с.
56. Державне управління [Текст] : навч. посіб. / А.Ф. Мельник [та ін.] ; за ред. А. Ф. Мельник. – К. : Знання-Прес, 2003. – 343 с.
57. Державний контроль у сфері виконавчої влади [Текст] : наук. доп. / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К., 2000. – 60 с.
58. Державний фінансовий контроль: ревізія та аудит [Текст] : інтегр. навч.-атестаційний комплекс / П. К. Германчук [та ін.]. – К. : “АВТ”, 2004. – 424 с.
59. Держкомпідприємництво: В Україні вдвічі скорочується кількість контролюючих органів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=243565375. – Заголовок з екрана.
60. Деркач А. Л. Організаційно-правові аспекти контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Деркач Андрій Леонідович. – К., 2007. – 213 с.
61. Довідка про результати роботи щодо виконання зауважень і пропозицій (у межах компетенції Держдепартаменту), викладених у попередній Доповіді Європейського комітету по запобіганню тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, за наслідками інспекційного візиту до України у період з 9 по 21 вересня 2009 року.
62. Долгий О. О. Державний контроль у формі прокурорського нагляду за додержанням законів податковою міліцією України [Електронний ресурс] / О. О. Долгий. Форум права 2010. – № 2. – С. 138–144. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-2/10doopmu.pdf .
63. Дотримання прав і свобод дітей та жінок – завдання державної ваги [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kvs.gov.ua/punish/control/uk/publish/article?art_id=90848&cat_id=45347&search_param=%D1%83%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9&searchForum=1&searchDocarch=1&searchPublishing=1. – Заголовок з екрана.
64. Дьомін Ю. М. Правові засади організації та здійснення митного контролю в Україні: теоретичні та практичні проблеми [Текст] : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.07 / Дьомін Юрій Михайлович. – Київ, 2006. – 439 с.
65. Етимологічний словник української мови [Текст] : у 7 т. Т. 2. – К. : “Наукова думка”, 1985. – 570 с.
66. Ефектиність діяльності державної кримінально-виконавчої служби України [Текст] : наук.-практ. посіб. / за заг. ред. А. Х. Степанюка. – Х. : Кроссроуд, 2009. – 176 с.
67. Європейська конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 26 листоп. 1987 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_068. – Заголовок з екрана.
68. Європейські пенітенціарні правила вiд 12 лют. 1987 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_032. – Заголовок з екрана.
69. Жилка І. П. Прокурорський нагляд за правоохоронною діяльністю митних органів України [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Жилка Іван Павлович. – О., 2009. – 201 с.
70. Загальна декларація прав людини від 10 груд. 1948 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_015. – Заголовок з екрана.
71. Зайцев В. М. Удосконалення фінансового контролю в системі державного управління [Текст] : дис. ... канд. наук з держ. упр. : 25.00.02 / Зайцев Володимир Миколайович. – К., 2009. – 222 с.
72. Замченко А. О. Принципи нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю України [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.05 / Замченко Анна Олександрівна. – Х., 2008. – 197 с.
73. Зима Д. Л. Теоретико-правові питання координації державного фінансового контролю [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Зима Денис Леонідович. – Ірпінь, 2008. – 206 с.
74. Зливко С. В. Правові та організаційні засади діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України в сучасних умовах [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Зливко Станіслав Володимирович. – Ірпінь, 2010. – 241 с.
75. Зубарев С. М. Теория и практика контроля за деятельностью персонала пенитенциарной системы [Текст] : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.14 / Зубарев Сергей Михайлович. – М., 2006 – 392 с..
76. Іваньков І.В. Принципи громадського контролю [Текст] / І. В. Іваньков // Посібник для спостережних комісій України. М. : PRI, 2007. – С. 40–52.
77. Інструкція про порядок організації здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі [Електронний ресурс] : затв. наказом МВС України, Держдепартаменту України з питань викон. покарань від 04 листоп. 2003 р. № 1303/203. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0046-04. – Заголовок з екрана.
78. Інструкція про порядок приймання, реєстрації, обліку і розгляду в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини і пригоди [Текст] : затв. наказом Держдепартаменту України з питань викон. покарань від 05 листоп. 2007 р. № 290.
79. Кавун В. Ф. Механізми міжнародного контролю у сфері прав людини [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.11 / Кавун Валентин Федорович. – К., 2008. – 214 с.
80. Касьяненко Л. М. Правові основи здійснення фінансового контролю органами державної податкової служби України [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Касьяненко Любов Михайлівна. – Ірпінь, 2004. – 237 с.
81. Кичилюк Т. С. Державний контроль за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Кичилюк Тетяна Станіславівна. – К., 2007. – 235 с.
82. Клімова С. М. Інституціональна організація фінансового контролю на центральному рівні державного управління [Текст]: дис. … канд. наук з держ. упр. : 25.00.01 / Клімова Світлана Миколаївна. – Х., 2003. – 185 с.
83. Клочков В. Поняття та критерії ефективності прокурорського нагляду [Текст] / В. Клочков // Право України. – № 11. – С. 92–95.
84. Клюєв О. М. Поняття та сутність контролю, що здійснюється правоохоронними органами [Електронний ресурс] / О. М. Клюєв // Юридична наука і практика. – 2011. – № 1. – С. 52–56. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/soc.../Klyuev.pdf.
85. Кобринський В. Ю. Державний контроль у сфері національної безпеки України [Текст] : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / Кобринський Віталій Юрійович. К., 2008. – 209 с.
86. Коваленко А. А. Правові основи фінансового контролю в сфері місцевих фінансів [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Коваленко Анатолій Анатолійович. – К., 2009. – 223 с.
87. Коваль Л. В. Адміністративне право України [Текст] : курс лекцій / Л. В. Коваль. – 3-є вид. – К.: Основи, 1998. – 208 с.
88. Ковальчук А. Ю. Правове регулювання фінансового контролю, що здійснюється правоохоронними органами [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Ковальчук Алла Юріївна. – К., 2010. – 206 с.
89. Коврякова Е. В. Парламентский контроль: зарубежный опыт и российская практика [Текст] / Е. В. Коврякова. – М. : ОАО “Издательский дом “Городец”, 2005. – 191 с.
90. Кодекс адміністративного судочинства України від 06 лип. 2005 р. № 2747-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/go/2747-15.
91. Кодекс Азербайджанськой Республики об исполнении наказаний от 14 июля 2000 г. [Текст] (Уголовно-исполнительные кодексы). – “Донецкий Мемориал” : Донецк, 2004. – С. 5–51.
92. Кодекс исполнения уголовных наказаний Республики Таджикистан [Текст] (Уголовно-исполнительные кодексы). – “Донецкий Мемориал” : Донецк, 2004. – С. 279–336.
93. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07 груд. 1984 р. № 8073-X [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=80731-10&p=1306733588479222. – Заголовок з екрана.
94. Козлов Ю. М. Административное право [Текст] : учеб. / Ю. М. Козлов, Д. М. Овсянко, Л. Л. Попов ; под ред. Л. Л. Попова. – М. : Юристъ, 2005. – 344 с.
95. Козлов Ю. М. Административное право [Текст] : учеб. / Ю. М. Козлов – М. : Юристъ, 1999. – 320 с.
96. Козьяков І. М. Співвідношення прокурорського нагляду і відомчого контролю за законністю оперативно-розшукової діяльності [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.10 / Козьяков Ігор Миколайович. – Х., 2001. – 268 с.
97. Колпаков В. К. Адміністративне право України [Текст] : підруч. / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
98. Колпаков В. К. Адміністративне право України [Текст] : підруч. / В. К. Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
99. Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен [Текст] : моногр. / В. К. Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 528 с.
100. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листоп. 1950 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_004. – Заголовок з екрана.
101. Кондратьєв О. В. Організаційно-правові проблеми судового контролю [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.10 / Кондратьєв Олександр Васильович. – Х., 2005. – 191 с.
102. Конституционный контроль в зарубежных странах [Текст] : учеб. пособие / И. А. Алебастрова [и др.] ; отв. ред. В. В. Маклаков. – М. : Норма, 2007. – 655 с.
103. Конституція (Основний Закон) України від 20 квіт. 1978 р. № 888-IX [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/888-09. – Заголовок з екрана. (Втратила чинність на підставі Закону № 254/96-ВР від 28 черв. 1996 р., ВВР, 1996, № 30, ст.142.)
104. Конституція України від 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/ed19960628. – Заголовок з екрана.
105. Контролирующие органы и организации России: компетенция и полномочия [Текст] / под ред. А. П. Гуляева. – М. : ПИК “Калита”, 2000. – 230 с.
106. Контроль в органах виконавчої влади в сучасних умов [Текст] / упоряд. Кристофер Гуд [та ін.]. – К. : “К.І.С.”, 2006. – 274 с.
107. Концепція адміністративної реформи в Україні [Електронний ресурс] : затв. Указом Президента України від 22 лип. 1998 р. № 810/98. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=810%2F98&p=1310810798046109. – Заголовок з екрана.
108. Корнєва Т. В. Митний контроль в Україні: організаційно-правові питання [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Корнєва Тетяна Володимирівна. – К., 2003. – 255 с.
109. Корнякова Т. В. Прокуратура і органи позавідомчого контролю: нагляд і взаємодія [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.10 / Корнякова Тетяна Всеволодівна. – О., 2004. – 214 с.
110. Коросташова І. М. Організаційно-правові засади контролю в митній службі України [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Коросташова Ірина Миколаївна. – К., 2006. – 209 с.
111. Костилев В. В. Організаційно-правові засади контрольної діяльності державних інспекцій в соціальній сфері [Текст] : автореф. дис. … канд. наук з держ. упр. : 25.00.01 / Костилев Владислав Вікторович. – Х., 2003. – 20 с.
112. Кочетков Ю. В. Державний контроль у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Кочетков Юрій Вікторович. – Запоріжжя, 2007. – 234 с.
113. Кравченко Л. М. Правові засади валютного регулювання і контролю в Україні [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Кравченко Людмила Миколаївна. – Ірпін